«Усиновлення»

           Усиновлення — правовий інститут, що здійснюється в інтересах дитини, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних найкращих інтересах не може залишатись в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою. Одним із проявів державного піклування про таку дитину є можливість її усиновлення.

Суб'єктами  відносин   щодо усиновлення є усиновлювачі і усиновлені. Відповідно до ст. 208 СК України  усиновленою  може бути дитина, а виходячи зі ст. 6 СК України, яка встановлює, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, усиновлення, за правилом, відбувається щодо неповнолітніх дітей. Це цілком виправдано, бо саме   неповнолітня  дитина потребує належного забезпечення та сімейного виховання.

Усиновлювачами   може   бути, перш за все,  подружжя, бо вважається, що інтересам дитини в своїй більшості відповідає   виховання в сім'ї.   Закон  забороняє  особам,  що  не перебувають між собою в шлюбі, усиновити одну і ту саму дитину. Між тим, за умови, що чоловік  і  жінка  проживають однією сім'єю, суд може ухвалити рішення про усиновлення ними дитини.

Законодавець пред'являє до усиновлювачів певні вимоги.  По-перше,  ними можуть бути тільки повнолітні дієздатні особи. По-друге, усиновлювач обов'язково  повинен бути старшим за дитину, яку він бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років,  а при усиновленні повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж   вісімнадцять років. Такий жорсткий підхід обумовлюється, напевно,  прагненням урівняти сім'ю, в якій буде виховуватися усиновлений, з біологічною сім'єю.

Підстави, порядок усиновлення та процесуальні питання, пов’язані із порядком розгляду та вирішення справ про усиновлення визначаються гл. 18 СК та ст.ст. 251-255 ЦПК. Це процедура, яка складається з певних стадій і здійснюється відповідними органами за правилами, що встановлені законодавством. СК України зберігає судовий  порядок усиновлення (статті 223, 224), за певним винятком (ст. 282 СК). Процедура усиновлення на сьогодні регулюється ЦПК. Справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, розглядаються районним (міським)   судом   за місцем проживання усиновлюваної дитини або за місцем проживання заявника. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду письмову заяву про усиновлення персонально. Подання заяви через представника не допускається.

Предметом судової діяльності є перевірка підстав проведення усиновлення, відповідність такого усиновлення інтересам самої особи для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, а також для того, щоб не порушувалися інтересів інших осіб. Суд встановляє також наявність згоди усиновлюваного, адже відповідно до ст. 218 СК згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові. При цьому при виявленні її згоди на усиновлення повинні бути вжиті заходи щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини у випадку приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновляється.

Усиновлення, в першу чергу, пов'язане з волею особи, яка бажає  усиновити дитину, і тому будь-яка життєва ситуація може вплинути на його наміри. Тому закон дозволяє такій особі   відкликати   заяву    про усиновлення    до набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ч. 2 ст. 223 СК). Після  цього   відмова   від   усиновлення стає неможливою.

Крім цього, варто зазначити, що розгляд справи про усиновлення дитини не може здійснюватись без участі органу опіки та піклування, а також надання останнім висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Обов’язок подання висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини законодавець поклав на орган опіки та піклування.

Водночас особи, яким у зв’язку з виконанням службових обов’язків доступна інформація щодо усиновлення, зобов’язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть за це відповідальність, встановлену законом. Відомості про усиновлення суд має видавати лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв’язку з розглядом цивільної чи кримінальної справи, яка перебуває у їх провадженні.

Постановляючи рішення про усиновлення дитини, суд має враховувати всі обставини, що мають істотне значення, а   саме стан здоров'я   та   матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину; її сімейний стан та умови  проживання; ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа   бажає   усиновити   дитину;   мотиви   того,  чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву на усиновлення; особу дитини та стан її здоров'я, ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити; взаємини особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, навіть те, як довго ця особа опікується вже дитиною тощо (ч. 1 ст. 224 СК).     

Безумовно, перелік цих обставин не є вичерпним і суддя може вимагати представлення будь-яких інших документів, залучати до участі в справі батьків дитини, саму дитину, яка в змозі висловити свою думку, інших заінтересованих осіб для того, щоб прийняти вірне рішення.

Після набрання рішенням законної сили його копія в порядку ч. 7 ст. 255 ЦПК надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення необхідних змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи, а якщо дитина усиновлена іноземцем — також до уповноваженого органу виконавчої влади. У разі якщо фактичне місце проживання особи, щодо якої подано заяву про усиновлення, не збігається з місцем її народження, копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем народження такої особи.

Підсумовуючи вищевикладене, варто зазначити, що сучасне цивілізоване суспільство не може залишати поза увагою дітей, позбавлених батьківської турботи і усиновлення, - як акт великої соціальної ваги, прояв гуманізму та жертовності, реалізація природної потреби материнства і батьківства, а також захист від самотності є цьому підтвердженням.