«Поняття наказного провадження. Зміст та вимоги до заяви. Видача судового наказу»

Поняття наказного провадження. Зміст та вимоги до заяви. Видача судового наказу.

У новому Цивільному процесуальному кодексі України 2004 року (далі ЦПК) ІІ розділ, який включає лише 13 статтей, присвячено правовому регулюванню такого виду непозовного провадження, як наказне провадження.

Слід зауважити, що наказне провадження є порівняно новим видом провадження, адже він досі не був притаманний українському цивільному процесу.

Справи, які відносяться до наказного провадження, порядок їх розгляду, видача та скасування судового наказу визначені статтями 95-106 ЦПК України.

Тож звернемо увагу на те, що наказне провадження – це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, а також органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення.

У літературі наказне провадження називають ще непротокольним, оскільки хід провадження справ не фіксується у протоколах чи інших процесуальних документах (наприклад, журналі судового засідання).

Особами, які беруть участь у наказному провадженні є заявник, особа, яка звертається до суду із заявою про видачу судового наказу і якій належить право вимоги, що є предметом судового вирішення, він же і є стягувачем та боржник.

Статтею 96 ЦПК України передбачено вимоги за якими може бути видано судовий наказ. Дана стаття зазнала змін згідно Закону України від 7 липня 2010 року. До вказаної редакції, яка діє і в даний час, судовий наказ може бути видано, у разі якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;

5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

Як і кожне провадження, наказне провадження, відповідно до ст. 98 ЦПК України має певні вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. В цій статті вказано, що заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі та у ній повинно бути зазначено: 1) найменування суду, в який подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік документів, що додаються до заяви.

За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (ч. 1 ст. 99 ЦПК України).

Вважаю за необхідне назвати  підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу чи її повернення. Отже, суддею постановляється ухвала про повернення заяви про видачу судового наказу, у разі якщо:

1) заявник у встановлений судом строк не усунув недоліки заяви про видачу судового наказу;

2) до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу;

3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2 - 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу (п. 2 ч. 3 ст. 121 ЦПК України - заяву подано недієздатною особою; п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України - заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України - справа не підсудна цьому суду) ( ч. 1 ст. 100 ЦПК України).

Також суддя вправі постановити ухвалу, якою відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;

2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право;

3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2 - 5 частини другої статті 122 цього Кодексу (п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України - є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову; п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК України - у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; п. 4 ч. 2 ст. 122 ЦПК України - є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим; п. 5 ч. 2 ст. 122 ЦПК України - після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва) (ч. 2 ст. 100 ЦПК України).

Після надходження зави про видачу судового наказу у разі якщо боржником у ній (заяві) щодо якої відсутні підстави для її повернення чи відмови у видачі судового наказу, вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи – боржника (абзац 1 ч. 6 ст. 100 ЦПК України).

Питання про відкриття наказного провадження або відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу суддя вирішує не пізніше наступного дня з дня надходження заяви до суду, закінчення строку, встановленого для усунення недоліків заяви про видачу судового наказу та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника (ч. 7 ст. 100 ЦПК України).

При поверненні заяви або відмови в її прийнятті, відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 ЦПК України наступають наслідки, які прямо вказані в зазначеній статті: а саме: повернення заяви у випадку, встановленому частиною першою статті 100 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків. Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Законодавством передбачено порядок розгляду заяв про видачу судового наказу, який вказує на те, що у разі прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження, суд у триденний строк з моменту її постановлення видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень (ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України).

Крім того, ст. 103 ЦПК України передбачено зміст судового наказу і який має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" та обов'язково містити положення про дату видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання.

Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили.

Згідно зі ст. 104 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів. Копія судового наказу разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 100 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю, - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.

З дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів, відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦПК України, боржник має право протягом десяти днів подати заяву про його скасування. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Цією  статтею також передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу.

Про розгляд судом заяви про скасування судового наказу йдеться у ст. 105¹ ЦПК України.

Однією, так би мовити завершальною стадією після видачі судового наказу є набрання ним законної сили. Так, у разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання (ч. 1 ст. 106 ЦПК України).

Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом, що передбачено в ч. 3 ст. 95 ЦПК України.