Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІВ В КОНТЕКСТІ ПРОВЕДЕННЯ
СУДОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ
Нині актуальним є питання проведення судової реформи в Україні, що жваво обговорюється в суспільстві. Йдеться про низький рівень довіри людей до судової влади. Що ж може зробити держава чи самі судді, щоб відновити довіру до судів та створити нормально функціонуючу судову систему?
За два роки, що минули після Майдану, українська влада постійно заявляла, що її першочерговий намір - здійснення судової реформи. За цей період було прийнято три Закони: «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08 квітня 2014 року,«Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року та «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року.
04 вересня 2015 року Конституційною комісією затверджено Проект змін до Конституції України в частині правосуддя, що поряд із позитивними містять і ряд суперечливих положень, які викликають обурення у судовій спільноті через їх невідповідність конституційним нормам та міжнародним стандартам.
Аналізуючи зроблені владою кроки в процесі реформування судової системи, вбачається їх непослідовність. Адже з часу прийняття Конституції України 1996 року Європейська комісія за демократію через право (далі – Венеціанська комісія), з урахуванням низки міжнародних стандартів у сфері незалежного і ефективного правосуддя, лише на конституційному рівні надала нашій державі 13 висновків, а за останні кілька років – 7 висновків щодо спеціального законодавства у сфері судоустрою і правосуддя. Весь цей час європейські експерти доводять: потенціал чинної Конституції України для корінних змін у судовій владі вичерпано і рекомендують перш за все внести збалансовані зміни до Конституції і лише на основі оновленого Основного Закону формувати нову законодавчу базу судоустрою, статусу суддів, суддівського самоврядування, тощо. Натомість було прийнято ряд Законів, лише зараз обговорюється Проект змін до Конституції, реальних змін не має, що викликає обурення громадськості, відбувається постійне приниження авторитету судової гілки влади, ведеться мова про звільнення всіх суддів.
Слід наголосити, що представники судової системи як ніхто інші зацікавлені у її реформі, посиленні незалежності суддів та відновленні довіри суспільства, її метою повинно бути зміцнення віри у доступність і справедливість правосуддя, поваги до судової влади та її носіїв – суддів.
Здійснення справедливого правосуддя незалежними і неупередженими суддями є не тільки важливою ознакою демократичної, правової держави, а й сприяє зміцненню правопорядку і функціонуванню всього державного механізму на засадах верховенства права і законності.
Незалежність судді має забезпечуватися зі стадії добору кандидатів на суддівські посади, при обранні на посаду, просуванні по службі та професійному зростанні, зайнятті адміністративної посади в суді і до закінчення повноважень. Формування суддівського корпусу повинно відбуватись справедливо, об’єктивно, відкрито і гласно, враховуючи професійні знання і навики, на конкурсній основі, без впливу політичних сил і владних інституцій, виключати можливість корупційних діянь.
Встановлений чинною Конституцією України порядок призначення і звільнення суддів не забезпечує незалежності суддів і не відповідає міжнародним стандартам. Адже питання щодо призначення на посаду судді вперше, обрання безстроково, звільнення входять до повноважень Президента та Верховної Ради України, які є політизованими органами влади, потенційними учасниками судових процесів, адже юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Зазначені органи можуть впливати безпосередньо чи опосередковано на призначення чи звільнення суддів за політичними уподобаннями чи на результати розгляду справ. Практика обрання і звільнення суддів знає приклади як довготривалого так і надмірно швидкого розгляду цих питань, що викликає обґрунтований сумнів в об’єктивності та справедливості їх вирішення. Крім того, своєчасність обрання чи звільнення суддів залежить і від можливого дострокового припинення повноважень парламенту, а також часу проведення виборів народних депутатів України, обрання голови Верховної Ради, формування коаліції депутатських фракцій, тощо. Тому незалежність суддів буде забезпечена краще за умови обрання, переведення та звільнення суддів незалежним органом, у складі якого повинно бути більше половини суддів, у тому числі суддів у відставці, що рекомендується Україні Венеціанською комісією.
Питання щодо звільнення судді органом законодавчої влади розглядалось і Європейським судом з прав людини у справі «Волков проти України», де суд констатував порушення Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки розгляд справи про звільнення судді законодавчим органом слугував надмірній політизації процесу та свідчив про його невідповідність принципу поділу влади.
Вказані у зазначеному вище рішенні порушення вбачаються також в одному із положень Проекту змін до Конституції України, що викликає чи не найбільше обурення та суперечить конституційним принципам правової держави, яким пропонується доповнити Розділ ХV Перехідних положень Конституції України підп.2 п.19, що містить наступну редакцію: «Повноваження суддів, призначених на посаду судді вперше, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя)», припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено.
Згідно із нормами чинної Конституції України призначення на посаду судді вперше надавало особі правову можливість претендувати, зі спливом п’ятирічного строку, на обрання на посаду судді безстроково.
Тобто, у призначених на посаду судді вперше осіб виникали правомірні очікування стосовно продовження гарантованого Конституцією України права на працю. Однак, запропоновані зміни обмежують конституційні права вперше призначених суддів, оскільки скасовують право на призначення суддею безстроково. При цьому,стаття 126 в редакції Проекту змін до Конституції України передбачає виключний перелік підстав, з яких суддя може бути звільнений, та не містить такої підстави як закінчення строку, на який суддя був призначений.
За таких обставин близько двох тисяч суддів протягом невеликого проміжку часу припинять свої повноваження з відправлення правосуддя та за відсутності умови передбачуваності закону, що є обов’язковою та невід’ємною ознакою якісного закону, опиняться в умовах правової невизначеності, адже підстав для їх звільнення також не має.
Відсутність чіткої процедури, за умови використання якої, вони матимуть можливість продовжити свою діяльність по здійсненню правосуддя, одночасно буде порушувати право людини на судовий захист, а саме на розгляд та вирішення своєї справи незмінним, незалежним та неупередженим складом суду у розумний строк.
Слід відзначити, що більша частина із вперше призначених суддів отримали свої посади на конкурсній основі, яка нині передбачена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», і майже нічим не відрізняється від тієї, що існувала на момент проходження конкурсу вказаними суддями. При цьому, всі етапи добору на той час вони проходили під наглядом міжнародних та європейських спостерігачів і журналістів, а сама процедура відбору отримала схвальний висновок Венеціанської комісії та експертів з питань демократії та врядування Місії Агенства США з міжнародного розвитку.
Також Проектом змін до Конституції України (щодо правосуддя) пропонується створити п.19 у Розділі ХV Перехідних положень, підпунктом 4 якого передбачити, що відповідність займаній посаді судді, якого було призначено або обрано на посаду до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання явної невідповідності займаній посаді за критеріями професіоналізму, етичності або доброчесності є підставою для звільнення такого судді з посади.
Водночас, в Україні вже призначена кваліфікаційна перевірка всіх суддів на підставі положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яку на момент набуття чинності вказаними пропозиціями, з огляду на порядок прийняття змін до Конституції України, судді вже можуть пройти. Вищенаведені ж прийняті зміни призведуть до безпідставної перевірки суддів вдруге, які замість того, щоб відправляти правосуддя у конкретних справах, повинні будуть готуватися до чергової кваліфікаційної перевірки, що вочевидь вплине на якість здійснення правосуддя в Україні та незалежність суддів зокрема.
Венеціанська комісія у своєму висновку № 747/2013 від 10 грудня 2013 року зазначила, що кваліфікаційний тест для всіх діючих суддів є дуже делікатним питанням і дуже критично віднеслась до звільнення всіх суддів в Сербії, які повинні були повторно подати заяву на вступ на свою посаду. Кваліфікаційні тести для всіх діючих суддів в Україні можуть створити подібні проблеми, поставити під загрозу незалежність суддів.
Крім того, зазначені в Проекті змін до Конституції України критерії, такі як: професіоналізм, етичність та доброчесність, мають оціночний характер та допускають множинне тлумачення, що свідчить про неможливість чіткого та передбачуваного застосування зазначеної норми Конституції, а тому і відповідність такої норми вимогам якісного закону.
Вказана норма не узгоджується також із Проектом ст.126 Конституції України, яка не передбачає такої підстави для звільнення судді з посади як явна невідповідність займаній посаді за критеріями професіоналізму, етичності або доброчесності.
Виходячи із положень розробленого Проекту до Основного Закону нашої держави, вбачається, що впровадження останніх підриває не тільки авторитет і незалежність судової влади, нівелює права професійних суддів, але й може призвести до порушення, в першу чергу, прав кожної людини і громадянина, які потребують або будуть потребувати судового захисту.
З приводу зазначеного вище Рада суддів України як орган суддівського самоврядування направила звернення до органів державної влади, адже не маючи власних засобів масової інформації, дотримуючись етичних норм у своїй поведінці, суддівський корпус лише наголошує українській владі на необхідності дотримання конституційних принципів та міжнародних стандартів у законотворчій діяльності.
Як правило, у ЗМІ висвітлюються лише негативні випадки неправомірної поведінки суддів, що дискредитують судову гілку влади в цілому. У таких випадках, вважаю, повинна мати місце індивідуальна відповідальність судді за вчинене ним діяння, а не застосовуватись принцип колективної відповідальності усіх суддів. Адже, як свідчить статистика, 80-85% судових рішень взагалі не оскаржуються учасниками судового процесу, що підтверджує те, що в більшості люди вважать судові рішення справедливими і законними.
З нагоди професійного свята хочеться висловити щирі вітання усім працівникам суду, суддям у відставці та ветеранам, побажати міцного здоров'я, невичерпної енергії, терпіння у такі нелегкі для нашої держави часи, достойної винагороди праці, родинного затишку та добра, усіх земних благ та віри у те, що реформа судової системи призведе до її зміцнення та функціонування на належному європейському рівні, що сприятиме відновленню довіри людей до суду.
Суддя Локачинського районного суду
Тетяна Кідиба
_03_03.png)
