Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Право громадян на приватну власність на земельну частку (пай).
Відповідно до основного Закону України «Конституції України» кожному гарантується право власності на землю.
Із проголошенням незалежності в Україні, одним із головних питань постало питання про передачу землі у приватну власність, а отже заговорили про розпаювання землі.
У Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» чітко розкривається основне питання паювання сільськогосподарських земель про те, хто має право на земельну частку (пай).
Відповідно до закону, право на земельну частку (пай) мають:
1) колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств,
сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних
товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних
сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа,
які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому
законодавством порядку;
2) спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
3) громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
4) громадяни, право на земельну частку (пай) яких визнане судом;
5) евакуйовані із зони відчуження, з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
На сьогоднішній день дуже багато виникає питань, щодо визнання судом права на земельну частку (пай).
Юридичною підставою для початку виконання робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видача їхнім власникам державних актів на право власності на земельну ділянку є рішення відповідної сільської, селищної чи міської ради або районної державної адміністрації. Проте з власної ініціативи відповідна рада чи адміністрація не можуть прийняти рішення про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) власникові земельної частки (паю), необхідною умовою має бути волевиявлення останнього, яке виражається у формі письмової заяви, де повинно бути зазначено, яким чином власник земельної частки (паю) бажає виділити свою частку в натурі (на місцевості). При розгляді даної заяви, орган, якому подана заява не має права вийти за межі змісту заяви і вправі задовольнити заяву або відмовити в її задоволенні, обґрунтувавши своє рішення. У разі задоволення заяви також відповідна сільська, селищна чи міська рада або районна державна адміністрація має право і повинна прийняти рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), незалежно від того, чи заява подана більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства чи навіть одним власником.
Під час розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються деградовані, малопродуктивні, а також техногенно - забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай), а також таким документом громадян України, евакуйованих із зони відчуження, з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості - є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
У разі, якщо громадянин вважає, що він протиправно позбавлений права на земельну частку (пай) він може звернутися за захистом своїх прав до суду. В даному випадку, належним чином завірене рішення чи виписка з нього буде посвідчувати наявність у особи права на земельну частку (пай). До суду з позовною заявою щодо паювання земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, про незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), може звернутися будь-хто особисто чи через уповноваженого представника для захисту свого права. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), тощо. Проте, слід мати на увазі, що свої позовні вимоги позивач має обґрунтувати, додавши до позовної заяви відповідні докази. Проте, це ще не все, в судовому засіданні позивач має довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд, після з’ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами ухвалює рішення іменем України, яке набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення чи отримання копії повного рішення особою, яка брала участь у справі. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Після набрання рішенням суду законної сили, необхідно звернутися до суду, щоб отримати належним чином завірену копію рішення, що і буде слугувати документом, який посвідчуватиме право особи на земельну частку (пай) по всій території України.
_03_03.png)
